Толерантнiсть як засiб забезпечення ефективноi взаемодiї мiж батьками i вихователями закладу дошкільної освіти
Вихователь і батьки – дві «платформи», які є основою для формування дитини, утвердження її світогляду. Вони – опора, відчуваючи яку, дитина може впевненіше почувати себе в цьому світі. Вихователі та батьки повинні разом створювати умови, в яких дитина зможе розвивати себе та пізнавати світ. Наскільки гарними будуть ці умови, залежить саме від них.
Дошкільні навчальні заклади інколи називають другою домівкою для дітей. І це не тільки тому, що вони проводять там більшу половину свого часу. Діти звикають до дитячого садка як до місця, яке можна назвати своїм, рідним. Дитя приносить думки, враження до дому, де на маму з татом чекає величезний потік слів, негативних чи позитивних емоцій, на які треба вміти правильно реагувати. Дуже важливо, щоб батьки розуміли, що кожне їхнє зауваження про дитсадок, вихователя впливає на поведінку їхньої дитини. Тому слова мають бути обґрунтованими та влучно підібраними.
«Не звертай уваги, синку, на свою виховательку, нехай собі говорить», «не слухай її», «не переживай, я все владнаю», – подібні речення чують деякі діти від батьків, і це не вигадка. До чого ж вони призводять? Авжеж до загострення конфлікту, формування у дитини змалку неправильного світосприйняття. У таких випадках вихователі повинні знаходити індивідуальний підхід у процесі роботи і спілкування з батьками, який має бути заснований на принципах гуманізму та толерантності.
Вперше проблема толерантності виникла у західній цивілізації. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер.
На даний час, необхідність виховання толерантності зумовлена соціальною нестабільністю ХХІ ст., яка вплинула майже на всі сфери життя.
Актуальні питання загальної проблеми взаємозв’язку сім’ї і дитячого садка висвітлені у працях Л.Загик, В.Іванової, В.Котирло, Н.Кот, С.Ладивір, Т.Маркової, Л.Островської, Т.Пагути.
Толерантність — це здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань. Толерантність має свій діапазон, виходячи за який індивід втрачає можливість для нормального існування. Вона необхідна у відносинах між дітьми та батьками, вихователями та дітьми, батьками та педагогами, просто у міжособистісному спілкуванні, коли нам не вистачає терпіння, щоб вислухати та зрозуміти одне одного, прийняти людей з їх унікальністю, усвідомити право кожного з нас на власне бачення світу.
Виходячи з цього, педагоги повинні із розумінням ставитись до певних особливостей особистості батьків тому, що для дитини батьки – це святе. Не можна ображати їх, указувати на недоліки чи щось подібне.
Працівники дошкільного навчального закладу та батьки фактично разом виховують дитину. Навчання у дитсадку внормоване, структуроване, формалізоване. Удома ж процес виховання вільний. Кожен виховує дитину в певний, відведений для нього час використовуючи при цьому «свої» методи. Як у домашніх умовах, так і у дитячому садку дитина проявляє та «показує» себе в різних ситуаціях, по-різному розказує світу й рідним про себе. Дорослі не завжди розуміють, що хоче сказати тією чи іншою поведінкою їхня дитина. Для кращого розуміння треба об’єднати зусилля. І саме толерантність в даному випадку виступає допоміжним та ефективним засобом взаємодії батьків і вихователів дошкільного закладу.
Отже, спілкування батьків з вихователями має відбуватись не тільки тоді, коли виникла конфліктна ситуація. Для запобігання виникнення непорозумінь, вихователям та батькам слід періодично зустрічатись для того, щоб проаналізувати існуючі проблеми, знайти певний «консенсус», порозуміння або вихід із даної ситуації.
Взаємодія з сім’єю завжди була і залишається непростою справою. Для кожної родини потрібно знайти індивідуальний підхід: одні потребують більшої підтримки, інші – меншої. Основна мета взаємодії закладу дошкільної освіти з сім’єю є об’єднання двох ланок в одну «команду», встановити довірливі відносини між дітьми, батьками та педагогами. Від того, наскільки такі взаємовідносини будуть узгоджені, залежить успіх формування особистості в цілому.
