ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
- Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».
- Визначте загальні інтереси вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.
- Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.
- Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
- Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це запорука успішного навчання.
- Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.
- Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».
- Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою.
- Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
- Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.
Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
У зв’язку з поступовим втіленням у життя програми шкільної реформи перед батьками постає питання, в якому ж віці краще віддавати дітей до школи. Відповісти на це питання можна лише враховуючи індивідуальні та вікові особливості дітей , а також рівень їх психологічної готовності до школи.
Психологічна готовність — це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня, на наш погляд, надзвичайно важлива.
Психологи виділять чотири види психологічної готовності дитини до школи:
- Особистісно-соціальна готовність.
Вона полягає в тому, що дитина до моменту вступу до школи готова до спілкування і взаємодії як з дорослими, так і з однолітками.
Насправді, сучасні першокласники далеко не завжди вміють це робити.
Чи легко ваша дитина йде на контакт з іншими дітьми і дорослими? Чи не занадто часто ви берете на себе його функції? Наприклад, коли психолог запитує майбутнього першокласника, як його звуть, мама з готовністю відповідає: «Нас звуть Сашко!».
У малюка до моменту вступу до школи повинен бути достатньо різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми. Дайте йому самому встановити контакти з оточуючими в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині
- Емоційно-вольова готовність.
Це вміння дитини керувати своєю поведінкою, виконувати завдання, які їй доручають, це вміння дотримуватись встановлених правил (наприклад, у грі), вміння долати труднощі і доводити почату справу до кінця.
- Інтелектуальна готовність.
«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати, рахувати. Бути готовим до школи – це бути готовим усього цього навчитися,» – писав дитячий психолог Л.А. Венгер.
Ні, це означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука, дерева та птахів. Проте такі навички – не головне у готовності дитини до школи.
Інтелектуальна готовність – це те, наскільки мозок дитини готовий до інтелектуальної праці: розвинуте вміння думати, аналізувати, робити висновки.
Якщо ви не придушували дослідницький інтерес своєї дитини, то до моменту вступу до школи їй багато чого вдалося пізнати на власному досвіді.
- Мотиваційна готовність.
Це готовність бути школярем.
До моменту вступу до школи в дитини має бути сформоване позитивне ставлення до школи, до вчителя, до навчальної діяльності, до самої себе.
Нерідко старші друзі вашої дитини встигають вселити майбутньому школяреві думку про те, що в школі його чекають одні неприємності — двійки, суворі вчителі та ін Постарайтеся розвіяти цей міф і налаштувати малюка на успіх. У той же час він повинен розуміти, що шкільний шлях усіяний не тільки трояндами, і просто так, або навіть за кожну дрібницю його у школі хвалити ніхто не буде.
Значною мірою ставлення дитини до школи залежить і від ставлення самих батьків до навчання у школі, свідком яких батьківських спогадів про школу стає ваш майбутній школяр. Дитина досить ретельно і прямолінійно сприймає всю інформацію, що надходить від батьків, особливо, якщо батьки не досить гарно висловлювалися на адресу школи.
Отже, психологічна готовність дитини до школи –
це досвід, який набула дитина у дошкільному житті.
