Керувати емоціями – це непросто.

      Частина мозку, яка робить нас раціональними мислителями, регулює емоції, допомагає нам думати перед тим, як діяти і приймати вірні рішення, стає повністю розвиненою у віці 25 років. Однак частина мозку, яка контролює наші сильні емоції, повністю сформована з народження. Ось чому сказане маленькій дитині «Ні» часто призводить до істерики. Вони засмучені і здатні відчувати це засмучення. Але діти ще не в змозі думати, перш ніж реагувати, приймати рішення, раціоналізувати чи регулювати ці емоції. Насправді вони, мабуть, навіть не знають, що це таке. Їх інстинкти починаються з мінімальної провокації.
Завжди існує прямий зв’язок між тим, як почуваються діти, і тим, як вони поводяться. Коли діти почуваються добре, вони будуть поводити себе добре. Як ми можемо навчити їх почувати себе добре? Приймаючи і допомагаючи їм справлятися зі своїми почуттями. (Адель Фабер)

1. Слухайте уважно!
Перш за все, якщо Ви плануєте допомагати дітям керувати своїми почуттями, Ви повинні слухати їх уважно на 100%. Неприємно ж, якщо Ви намагаєтесь поговорити з ким-небудь, а їх увага приділяється чомусь іншому – наприклад, телефонам, телевізору, іншим завданням. Дітям набагато простіше говорити про свої проблеми та почуття з батьками, які повністю слухають їх. Поверніться і подивіться на свою дитину, опустіться на рівень очей. Якщо потрібно, знайдіть тихе місце.
Вам не обов’язково щось говорити. Іноді все, що потрібно дитині, співчутливо слухати. Утримайтеся від того, щоб запитувати, звинувачувати або давати поради…. Вони хочуть, щоб хтось слухав. Ви здивуєтеся, наскільки добре діти можуть вирішити проблеми самостійно, якщо послухаєте та дасте їм шанс.
І тут пункт №2 …

2. Підтвердити словами
Це означає дати зрозуміти дитині, що ви слухаєте їх історію / проблему, кажучи такі речі, як “Так” чи “Я бачу”, або повторити невелику частину того, що вони сказали перед цим, щоб показати, що Ви слухали та розуміли (рефлексивне слухання). Якщо Ви слухаєте свою дитину з розумінням, то цим даєте можливість визначити та висловити власні думки та почуття. Це надзвичайно важливо для розвитку навичок керування.

3. Дайте емоціям ім’я.
Ми часто намагаємось відмовити від поганих почуттів наших дітей. Це тому, що ми не хочемо, щоб вони відчували ці речі – ми хочемо, щоб вони були щасливими. Тож, якщо улюблена іграшка ламається, і дитина плаче, зазвичай перше, що Ви скажете: «Не плач, це лише іграшка!» Але цим ми робимо гірше. Це не лише іграшка для них! Це те, чим вони живуть і чому радіють. А тепер вони ще й відчувають, що Ви не розумієте їх. Найкраще, що можемо зробити, це назвати почуття. Часто діти відчувають сильні емоції, але не знають, що вони є. Почуття – це дуже абстрактне поняття.
Дитина, почувши назву для того, що відчуває, може заспокоїтися. Це допоможе з часом навчитися розпізнавати власні емоції та висловлювати їх, використовуючи слова замість реакцій.4. Розмова про почуття інших.
Розмова з дитиною про те, як почуваються інші люди формує вміння розуміти власні почуття.
Якщо ви дитиною на вулиці і чуєте, як інша дитина плаче, запитайте «Чому вона плаче, як гадаєш?». Це спонукає задуматися про те, що може відчувати дитина.
Малюкам важко зрозуміти, що в інших людей емоції відрізняються від їх власних.
Переконайтесь, що Ви також розмовляєте про свої почуття з дитиною. Розкажіть що “Я так радію, коли ти прибираєш свою кімнату” або “Дивлячись на твої малюнки, я щаслива”.
Висловлюйте і негативні почуття: “Я так засмутилася, коли ти вдарив брата”.

5. Гумор та емоції.
Коли ваша дитина засмучена через те, що вона щось хоче, але зараз не може це мати, повторіть це вголос веселою та кумедною інтонацією. В момент, коли ви допомагаєте дитині впоратися з емоціями та почуттями, не зашкодить трохи гумору.

Інструменти, які допоможуть дітям керувати своїми почуттями:
• Дитячі книжки про емоції
• Візуальні матеріали (картки емоцій, емоційні лото, малюнки настрою)
• Діаграма емоцій
• Методи заспокоєння та релаксації (музикотерапія, розмальовки, ліпка, хвилинка усамітнення)

Існує фізіологічна відповідь на кожну емоцію, яку ми переживаємо. Допомога дитині встановити зв’язок між цими фізіологічними реакціями та емоціями, які вони викликають, є ключовим при навчанні. Використовуйте мапу тіла, яку можна заповнити, щоб допомогти дитині дізнатися, що відбувається з її тілом у різних емоційних станах. Запропонуйте їй зафарбувати частини тіла.
   Навчитись контролювати емоції, саморегуляція – це довгий шлях для дитини. Будьмо підтримкою та опорою для неї!